Антропологічний вимір досліджень прав і свобод засуджених
DOI:
https://doi.org/10.33270/02201901.8Анотація
Мета статті – проаналізувати здійснені дослідження з питань прав засуджених осіб, виокремити їх антропологічний напрям, а також обґрунтувати значення їх для антропології права та філософії права загалом, конституційного права, кримінального права; визначити шляхи вдосконалення механізмів захисту прав, свобод та інтересів засуджених осіб. Методологічну основу статті становить сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів. Визначальними є діалектичний та логічний, формально-юридичний та історичний, порівняльно-правовий і системний методи, а також антропологічний, діяльнісний та інші підходи. Наукова новизна. Аргументовано позицію, згідно з якою забезпечення невідʼємних природних прав людини, навіть коли вона отримала статус засудженої особи, вимагає від держави, спеціально уповноважених її органів і посадових осіб додаткових заходів і засобів правового впливу, створення та утримання установ виконання покарань, перевиховання цих осіб. Саме на науковців покладено важливу місію стосовно дослідження особливостей людської природи, зокрема засуджених осіб, у концепціях різних наукових шкіл, людської гідності, прав і свобод, правосвідомості, соціалізації та ресоціалізації, що насамперед має на меті попередження вчинення протиправних діянь, усвідомлення небезпеки шкоди таких діянь для себе й інших осіб, їх обʼєднань, людської цивілізації. Висновки. Перед Українською державою, науковою елітою та посадовцями постало чимало невідкладних завдань щодо створення ефективної правової системи, яка захищала б права та свободи людини незалежно від умов, у яких вона перебуває. Реформування кримінально-виконавчої системи має ґрунтуватися на демократичних засадах, узгоджуватися з європейською пенітенціарною концепцією та національними інтересами України.
Це неможливо здійснити без напрацювання ґрунтовної наукової бази, посиленої уваги до цього питання представників сучасних наукових шкіл, насамперед – філософії права. Тому важливо активізувати окреслені напрями вивчення правової антропології, пенології, інших наукових напрямів.
Ключові слова: права людини; права засуджених; філософія права; антропологічний підхід; правове регулювання; реалізація прав і свобод засуджених.
Посилання
Балинська О. Антропологічні аспекти правомірності та протиправності у вербально-біхевіористській доктрині. Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : ст. учасників IV Всеукр. круглого столу (Львів, 28–29 листоп. 2008 р.). Львів : Край, 2009. С. 17–30.
Бандура О. Антропологія права як складова філософської антропології (загальний нарис). Філософські та методологічні проблеми права. 2019. № 1 (17). С. 8–15. doi: https://doi.org/10.33270/01191702.8.
Бородін І. Л. Правова антропологія як методологія дослідження прав людини і громадянина – історико-правовий аналіз. Юридичний вісник. 2018. № 4. С. 46–53. (Серія «Повітряне і космічне право»).
Broekman J. M. Recht und Anthropologie. Freiburg, 1979. S. 206.
Камінська Н., Джуська А., Шемчук В. Реалізація конституційного права людини на таємницю телефонних розмов в Україні. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 1 (114). С. 100–109. doi: https://doi.org/10.33270/01201141.100.
Кельман М. С., Кельман Р. М. Концептуалізація проблеми пізнання наукових теорій у загальнотеоретичному правознавстві. Пріоритетні напрями досліджень розвитку держави і права в умовах євроатлантичної інтеграції України. З нагоди 65-річчя проф. І. Біласа : монографія / за заг. ред. Н. Камінської.
Київ–Дрогобич : Просвіт, 2018. С. 63–83.
Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : міжнар. док. від 4 листоп. 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
Костицький М. В., Камінська Н. В., Кушакова-Костицька Н. В. Перспективи вдосконалення діяльності Конституційного Суду України в умовах сучасних суспільних трансформацій. Journal «ScienceRise: Juridical Science». 2019. № 3 (9). С. 4–11. doi: 10.15587/2523-4153.2019.180113.
Козаченко О. В., Мелкікян М. Г. Поняття та властивості покарання на засадах культуро-антропологічної методології. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2019. № 2. С. 44–49. (Серія «Юридичні науки»). doi: https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2019-2-8.
Lampe E.-J. Rechtsanthropologie. Erster Band Individualstrukturen in der Rechtsordnung. Berlin, 1970.
Ніколаєнко Т. Б. Теоретико-правові засади призначення та виконання спеціальних покарань щодо військовослужбовців : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08. Київ ; Ірпінь : [Б. в.], 2019. 556 с.
Павлишин О. В., Кравчук О. В., Лев О. Р. Антропологічно-правові виміри професійної деформації, моральної свідомості працівників Національної поліції України. Філософські та методологічні проблеми права. 2019. № 2 (18). С. 71–80. doi: https://doi.org/10.33270/02191802.71.
Пронюк Н. В. Сучасне міжнародне право : навч. посіб. Київ : КНТ, 2010. 280 с.
Rosen L. The Anthropology of Justice: law as culture in Islamic society. Cambridge, 1989.
Рулан Н. Юридическая антропология : учебник / пер. с фр. М. : Норма, 1999. 310 с.
Sir Maine H. S. Ancient Law: its connection with the early history of society and its relation to modern ideas.
London, 1891.
Волошенюк О. В. Переваги і недоліки політики мультикультуралізму. Форум Права. 2019. № 56(3). С. 6–12. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.3240906.
Ягунов Д. В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування : монографія. Вид. 4-те, переробл. та доповн. Одеса : Фенікс, 2011. 446 с. URL: http://www.yagunov.in.ua/?page_id=837.
Завальнюк В. В. Концептуальні засади юридичної антропології: міжнародно-правовий вимір. LEX PORTUS. 2016. № 1. С. 24–34. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/6476/%D0%97% D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8E%D0%BA.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
