Філософські та методологічні проблеми права

Правові та соціокультурні засади трансформації української ідентичності в умовах повоєнної реконструкції

Наталія КУШАКОВА-КОСТИЦЬКА — 2026-07-01

Анотація. Статтю присвячено комплексному аналізу правових і соціокультурних механізмів трансформації української національної та громадянської ідентичності в контексті повоєнної реконструкції України. На основі аналізу чинних нормативно-правових актів і соціологічних даних досліджено, як повномасштабна російська агресія прискорила процеси консолідації нації, подолання регіональних і мовних розколів, утвердження європейської ідентичності. Обґрунтовано, що повоєнна реконструкція має бути не лише фізичним відновленням інфраструктури, економіки та міст, а й глибинною соціокультурною трансформацією, спрямованою на зміцнення національної єдності, відновлення історичної пам’яті, подолання постколоніальних травм і формування стійкої ідентичності «нації-переможниці». Увагу зосереджено на ролі спеціального законодавства в забезпеченні «когнітивної деокупації» деокупованих територій, інтеграції корінних народів (зокрема кримських татар, караїмів і кримчаків), розвитку креативних індустрій та людиноцентричному підході до відбудови. Досліджено, як Помаранчева революція, Революція Гідності та російська агресія з 2014 року, що набула повномасштабного характеру 2022 року, радикально прискорили процеси консолідації нації, подолання регіональних і мовних розколів, утвердження європейської ідентичності та формування інклюзивної політичної нації. У статті доведено, що ефективна імплементація нормативно-правової бази в поєднанні з активною участю громадянського суспільства, ветеранських спільнот і міжнародних партнерів дасть змогу перетворити досвід війни на фундамент нової української ідентичності, консолідованої, інклюзивної, європейсько зорієнтованої, здатної забезпечити довгострокову стійкість держави в умовах сучасних гібридних викликів.

Ключові слова: українська ідентичність; повоєнна реконструкція; національна безпека; декомунізація; європейська інтеграція; культурна політика; громадянська свідомість.

Аналіз проблемних питань діяльності благодійних організацій в Україні (з урахуванням досвіду США)

Наталія БРОВКО — 2026-07-01

Анотація. Актуальність дослідження зумовлена наявністю проблем у діяльності благодійних організацій в Україні. Метою дослідження є здійснення всебічного аналізу правової регламентації благодійної діяльності в Україні та США з метою використання позитивного досвіду для української держави. Проаналізовано проблемні питання діяльності благодійних організацій в Україні та США, виявлено недоліки й позитивні практики. Автор стверджує, що сфера благодійництва має достатню правову регламентацію. Попри численні позитивні практики, вона має недоліки й проблеми. Україна може врахувати досвід реформування благодійної сфери Сполучених Штатів Америки і використати його для вдосконалення національних нормативів у сфері благодійництва, зокрема формування розуміння благодійництва у свідомості не лише як суспільно необхідної діяльності, а й стилю життя, державного регулювання та підтримки благодійної діяльності, надання свободи в діяльності благодійних організацій. Як висновок, зазначено, що національне законодавство потребує вдосконалення з метою підтримки й розвитку інституту благодійництва та суб’єктів, які здійснюють таку діяльність. Обґрунтовано необхідність закріплення правового статусу та гарантій діяльності волонтерів і доведено необхідність прийняття Закону, що буде регулювати процес надання й отримання гуманітарної допомоги. Під час написання статті використано загальнонаукові й спеціально-юридичні методи та комплексний підхід. Практична значущість дослідження полягає в тому, що автор визначив заходи щодо вдосконалення правового регулювання благодійної діяльності в Україні на основі виявлених проблем в їхній діяльності з урахуванням позитивного досвіду та недоліків у законодавстві США.

Ключові слова: благодійність; благодійні організації; волонтерство; благодійна діяльність; правове регулювання.

«Забруднена інформація» та фейкові новини

Вікторія ВОВК — 2026-07-01

Анотація. Статтю присвячено актуальним проблемам сучасного інформаційного простору та питанням розуміння феномену неправдивої/шкідливої інформації. Зауважено, що на позначення такої інформації ще не запропоновано єдиного терміна, а тому більшість англомовних учених послуговується парасольковим терміном «забруднена інформація». У статті висвітлено змістове наповнення цього поняття. Доведено, що феномен «забрудненої інформації» є побічним ефектом цифрової епохи. Увагу зосереджено на питанні диференціації «забрудненої інформації» та фейкових новин. На основі аналізу англомовних джерел з’ясовано, що поняття «фейкові новини» є оксюмороном, оскільки, за своїм значенням, вони підривають довіру до правдивості новин. Акцентовано на причинах не послуговуватися терміном «фейкові новини»: по-перше, він широко застосовується в політичній сфері для забезпечення інтересів політиків і політичних партій, по-друге, не охоплює весь обсяг неправдивої, сфабрикованої, спотвореної та маніпулятивної інформації, яка є в інформаційному просторі. Визначено, що поняття «забруднена інформація» має негативну конотацію, оскільки позначає таку інформацію, яка, з одного боку, здатна завдати шкоди, формуючи небажані й небезпечні погляди та переконання у споживачів; а з іншого – засмічує інформаційне поле. Виокремлено основні причини її появи: досягнення політичної мети, здобуття перемоги в умовах відкритої та прихованої агресії, бажання одержання грошову винагороду; пропаганда; прагнення сатириків розважити аудиторію або донести до аудиторії певний меседж (інколи ці два аспекти поєднуються); розмивання меж між новинним і розважальним контентом. «Забруднена інформація» поширюється транстериторіально завдяки технологічній простоті копіювання, репостингу, переходу за посиланнями тощо. Основними її видами є: дезінформація, помилкова інформація, зловмисна інформація. В умовах ведення мережевої війни «забруднена інформація» може використовуватися як різновид інформаційної зброї для одержання переваги. У статті зазначено, які засоби й інструменти протистояння їй є дієвими й недієвими.

Ключові слова: інформація; «забруднена інформація»; шкода; фейкові новини; пропаганда; дезінформація; маніпуляція; наратив; безпека; національна безпека.

Методологія та методика забезпечення ефективності та якості законів відповідно до Закону України «Про правотворчу діяльність»

Анатолій КОЛОДІЙ — 2026-07-01

Анотація. Статтю присвячено теоретико-прикладному аналізу методології та методики забезпечення ефективності та якості законів у контексті оновленого правового регулювання, закріпленого Законом України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-ІХ. Акцентовано, що чинність нормативно-правового акта не гарантує його дієвості чи відповідності суспільним потребам, а отже, потреба в науково обґрунтованій методиці реалізації законів є вкрай актуальною. У статті доведено, що ефективність і якість законодавства слід оцінювати через наявність сталого правового регулювання, досягнення очікуваних результатів, стабільність правозастосування, відповідність європейським правовим стандартам і збереження правового балансу в державі. Науково обґрунтовано концепцію методології та методики реалізації законів як цілісної системи, що охоплює ключові етапи: інформування суб’єктів, опанування правових норм, організаційно-практичне впровадження, правозастосування, контроль, оцінювання ефективності, правовий моніторинг і вдосконалення. У роботі визначено принципи, на яких мають ґрунтуватися методологія та методика: верховенство права, правова визначеність, системність, послідовність, передбачуваність, демократичність, відповідність публічним інтересам, науковість, прозорість і ресурсна забезпеченість реалізації. Доведено необхідність розроблення та впровадження Наукової концепції розвитку законодавства України як базового стратегічного документа, що надасть можливість адаптувати національну систему права, підвищити її стійкість й адаптивність до змін. Окреслено перспективу прийняття закону про правовий моніторинг як інструменту зворотного зв’язку між нормотворцем і суб’єктом правозастосування. Аргументовано, що реалізація запропонованих підходів сприятиме забезпеченню належної якості законодавства, правової стабільності та підвищенню легітимності права в суспільній свідомості.

Ключові слова: ефективність законів; якість законодавства; правотворча діяльність; реалізація законів; правовий моніторинг; методологія; методика впровадження; законодавча політика; нормативно-правовий акт.

Вплив цифрової етики на врегулювання онлайн-комунікації в ситуації кіберагресії

Маргарита СОВА — 2026-07-01

Анотація. Актуальність дослідження зумовлена порушеннями в цифровому середовищі норм і правил комунікативної онлайн-взаємодії та виявами антисоціальної поведінки у вигляді кіберагресії, що спричинено переосмисленням або запереченням загальноприйнятих етичних цінностей та принципів і завдає шкоди ментальному здоров’ю інтернет-користувачів. З’ясовано, що у зв’язку з певними властивостями спілкування в соціальних мережах (анонімність, дистанційність) нерідко відбувається зниження ступеня відповідальності інтернет-користувачів за порушення цифрової етики. Акцентовано на посиленні ролі захисту інтернет-користувачів від кіберагресії, яка може виявлятися в її різних видах – кібербулінгу, телефонному шахрайстві, мобінгу, тролінгу, флеймінгу, етнічній упередженості, дискримінації. Обґрунтовано необхідність регулювання онлайн-комунікації на засадах цифрової етики, знаходження ефективних інструментів протидії кіберагресії. У статті проаналізовано методологічні підходи до розвитку етичної та комунікативної компетентності користувачів. Узагальнено наукові позиції щодо запобігання та подолання виявів кіберагресії, психологічного тиску та маніпуляцій. Мета дослідження – здійснити методологічний аналіз впливу цифрової етики на врегулювання онлайн-комунікації в ситуації протидії кіберагресії. У дослідженні використано діагностичний інструментарій, що охоплював методики визначення рівнів етичної свідомості та комунікативних умінь, вивчення особливостей етичної спрямованості прийнятих рішень, тональності й емоційності онлайн-відповідей респондентів у потенційних ситуаціях кіберагресії. Результати дослідження виявили значущі позитивні взаємозв’язки між етичними виборами прийнятих рішень у ситуаціях протидії кіберагресії та субшкалами рівнів етичної свідомості. Встановлено слабкі позитивні зв’язки між такими показниками, як неетичний вибір висловлювань у конфліктних ситуаціях; доконвенційний рівень етичної свідомості; недостатній розвиток комунікативної компетентності респондентів. У висновках доведено, що цифрова етика в ситуаціях потенційної протидії кіберагресії безпосередньо пов’язана з особистісними характеристиками користувачів, зокрема: комунікативною компетентністю; справедливістю, орієнтованістю на самоцінність особистості; емпатією, усвідомленою саморегуляцією в напружених ситуаціях інтернет-середовища.

Ключові слова: цифрове середовище; етична свідомість; комунікативна компетентність; антисоціальна поведінка; прийняття рішень.

Права людини: філософська сутність та методологія дослідження

Віра ТИМОШЕНКО — 2026-07-01

Анотація. У статті розв’язано низку завдань, що спрямовані на обґрунтування філософської концепції прав людини. Зауважено, що усвідомлення філософської сутності прав людини сприятиме їх належній реалізації. Цим визначено актуальність статті. Метою є уточнення можливостей наукових підходів і методів дослідження філософії прав людини та концептуалізація цієї філософсько-правової категорії. Методологічну основу становлять феноменологічний і герменевтичний підходи; теоретико-емпіричний, формально-логічний методи, системний аналіз. У статті доведено, що права людини як філософська категорія – це етичні, онтологічні й нормативні межі, що захищають свободу, гідність і цінність особистості, ґрунтуються на традиціях природного права та забезпечують соціальну справедливість і сталий розвиток індивіда й суспільства. Окремо будь-який підхід чи метод дослідження прав людини не забезпечує повну характеристику цього складного феномена. Відповідно, найефективнішим є синтетичний підхід, який полягає в поєднані різних методологій і дає змогу розглянути права людини як специфічну філософсько-правову категорію. Наукова новизна полягає в поясненні сутності прав людини на основі узгодження фундаменталістського та функціоналістського підходів у їх розумінні, виявленні практичної користі обґрунтованих прийомів і методів наукового дослідження філософії прав людини, що сприяє усвідомленню людиною істинної сутності своїх прав, їх зв’язку з обов’язками та впливає на поведінку людей. Практична значущість дослідження полягає в тому, що, усвідомивши сутність прав людини у зв’язку з обов’язками, можна осягнути сенс їх реалізації та передбачити наслідки, а отже – впливати на поведінку людини, попереджати правопорушення та злочинність.

Ключові слова: антропологія; онтологія; аксіологія; свобода; гуманізм; юридичний позитивізм; природне право.

Методологічні засади науки криміналістики

Юлія ЧОРНОУС — 2026-07-01

Анотація. Методологічні засади науки криміналістики є як фундаментальною основою науки, її підґрунтям, так і відкривають нові можливості розвитку наукового знання та практичного застосування криміналістичних засобів, методів, прийомів. Важливим складником наукового пошуку є вирішення багатогранної проблеми формування сучасної методології дослідження актуальних у криміналістиці теоретичних і практичних питань. Акцентовано на методах, зокрема зауважено, що структуру методів криміналістики можна представити так: 1) філософські методи; 2) загальнонаукові методи пізнання; 3) окремонаукові (спеціальні) методи криміналістики. Така структура методів криміналістики є достатньо обґрунтованою в наукових дослідженнях і перевірена на емпіричному рівні. Визначено важливість використання в криміналістиці діалектичного методу, фундаментальними для криміналістики є положення діалектики про здатність матерії до відображення, про взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ. Під час розслідування кримінальних правопорушень можливий аналіз найбільш різноманітних форм відображення: починаючи від найпростіших, пов’язаних із контактною взаємодією двох об’єктів, і до психофізіологічних, коли факти й обставини фіксуються у свідомості людей. Увагу зосереджено на складнощах дослідження проблем, які перебувають на стику декількох галузей науки, й пошуку відповідного методологічного інструментарію. Це такі актуальні напрями, як: техніко-криміналістичне забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, адже галузі криміналістичної техніки ґрунтуються на даних природничо-технічних наук, застосовують розроблений і запропонований у межах цих наук і власне криміналістичний методологічний інструментарій; тактико-криміналістичне забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, у зв’язку з чим застосовувані тактичні засоби, методи та прийоми ґрунтуються на даних психології, що обумовлює залучення її методологічного апарату й методологічного інструментарію криміналістики; формування комплексних криміналістичних методик розслідування кримінальних правопорушень (воєнних злочинів, корупційних кримінальних правопорушень, кіберзлочинів) тощо. Вирішення таких проблем потребує синергії в наукових розвідках з криміналістики, що забезпечить комплексний підхід, який ґрунтується на системі фундаментальних теоретико-методологічних засад.

Ключові слова: методологія; метод; дослідження; пізнання; доказування; розслідування; кримінальні правопорушення; криміналістика.

Структурно-функціональна характеристика професійної правової культури

Валерій ВЛАСЕНКО — 2026-07-01

Анотація. У статті здійснено структурно-функціональний аналіз професійної правової культури як складного соціально-правового явища, що визначає якість та ефективність юридичної діяльності в умовах демократичної правової держави. Обґрунтовано актуальність дослідження професійної правової культури в контексті утвердження забезпечення прав і свобод людини. На основі структурно-функціонального, системного, аксіологічного, діяльнісного та герменевтичного підходів визначено внутрішню будову професійної правової культури, її сутність і функціональне призначення. Доведено, що професійна правова культура є цілісним утворенням, яке поєднує ментальні та праксеологічні компоненти. Визначено, що центральними елементами ментального блоку є професійна правосвідомість і професійно-правова спрямованість. Обґрунтовано, що професійна правосвідомість характеризується рівнем засвоєння правових цінностей, ідеалів та норм, відображає правові знання, ідеї, емоції та оцінки юриста. Схарактеризовано основні функції професійної правової свідомості: орієнтаційну, оціночну, регулятивну, інтегративну та ціннісно-нормативну. Професійно-правова спрямованість представлена як внутрішнє джерело професійного розвитку, що охоплює мотиваційний, емоційний, вольовий, когнітивний і рефлексивний компоненти та забезпечує формування стійкої орієнтації на доброчесне виконання юридичних обов’язків. Її функціональний зміст розкрито через мотиваційну, цілепокладальну та стабілізаційну функції. Праксеологічний аспект професійної правової культури описано через організаційно-правовий зміст юридичної діяльності та юридичну практику. Обґрунтовано, що організаційно-правовий зміст забезпечує цілісність та ефективність професійної діяльності, визначає статус і взаємодію її суб’єктів, функціональний аспект якого полягає в інституційному, координаційному та гарантійному впливі. Увагу зосереджено на юридичній практиці як формі реалізації права, критерію сформованості професійної правової культури та чиннику розвитку професійних навичок, цінностей і переконань юриста. Визначено основні функції юридичної практики: пізнавальну, виховну та оціночну, що забезпечують єдність теорії і практики та сприяють підвищенню рівня професійної правової культури.

Ключові слова: культура; професія; правова свідомість; юридична діяльність; юридична практика; професійна спрямованість.

Правовий плюралізм крізь призму державних інституцій західноафриканського регіону (за матеріалами наукової експедиції в Західній Африці)

Ольга ЗІНСУ — 2026-07-01

Анотація. У статті проаналізовано сутність, роль та еволюцію правового плюралізму в країнах африканської правової системи. Актуальність теми зумовлена необхідністю аналізу феномену правового плюралізму та його ролі для розвитку мультикультурних суспільств західноафриканського регіону. Відправною точкою дослідження слугували результати дисертаційної роботи авторки, планетарність домашнього насильства та водночас брак наукових розвідок африканської правової системи, яка, хоча й становить унікальність людської цивілізації, проте все ще залишається малодослідженим напрямом у вітчизняній правовій думці. Отже, основною метою дослідження є спроба здійснити певний внесок у вітчизняну правову науку щодо зазначеного регіону. У результаті встановлено, що домінантною ознакою африканської правової системи є правове та міжкультурне розмаїття, співіснування і функціонування традиційного, сучасного державного позитивного права (droit moderne), релігійних норм та імплементованих у національне законодавство норм міжнародного права. Зазначене виявляється у множинності нормативних універсумів, які зумовлюють складність та амбівалентність людської психіки. Відтак внутрішня діалектична суперечливість правового плюралізму відображає складність і водночас багатомірність права як соціального конструкта. Перспективи подальших досліджень вбачаються у з'ясуванні сімейно-шлюбних форматів в умовах правового плюралізму. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у роботі твердження збагачують вітчизняну правову думку та можуть бути використані у: науково-дослідній діяльності для подальших наукових розробок з цієї та суміжних тем; у нормозастосовчій практиці – під час прийняття індивідуальних правових актів; у навчальному процесі – для підготовки матеріалів з навчальних дисциплін: «Теорія держави і права», «Порівняльне правознавство», «Міжнародне приватне право», «Філософія права». Дослідження виконано в межах наукової експедиції в Західній Африці (на початку 2026 року). Авторка відкрита до продуктивних наукових дискусій, які сприятимуть розширенню пізнавального поля правових систем сучасності та стануть певним внеском у розвиток вітчизняної наукової думки й практики.

Ключові слова: держава; право; традиції; звичаї; суспільний договір; соціальні норми; Африка; правовий плюралізм.

Волонтерство як активна правомірна поведінка в умовах воєнного стану

Володимир ХІМІЧ — 2026-07-01

Анотація. Правова поведінка індивідів в умовах воєнного стану суттєво відрізняється від правової поведінки в мирний час під впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників. Статтю присвячено питанням активної правомірної поведінки особи в умовах дії правового режиму воєнного стану. Акцентовано, що в кризових ситуаціях, коли держава вводить у дію особливі правові режими, спостерігаються зміни в поведінці всіх учасників правової взаємодії. Ці зміни, з одного боку, є свідомим виконанням сукупності правил поведінки, які вводяться державою задля забезпечення безпеки суспільного життя та національної безпеки й оборони, а з іншого – є формами соціально значущих активностей особи, які є відповіддю на поточні соціальні запити й також пов’язані з питаннями соціальної та національної безпеки й оборони. Обґрунтовано, що активною правовою поведінкою є така поведінка, яка передбачає усвідомлене виконання чинних норм права у формі активної участі в громадянському житті, водночас сутність правомірної поведінки детермінована характером суспільних відносин. Встановлено, що основними формами активної правомірної поведінки громадян в умовах дії правового режиму воєнного стану є: координація гуманітарної допомоги, волонтерська діяльність, організація евакуаційних маршрутів і збір коштів. У статті зазначено, що волонтерська діяльність є бажаною та суспільно корисною поведінкою. Волонтерство визначено як діяльність, що спрямовується на досягнення суспільно значущих завдань і має такі ознаки, як: добровільність, безоплатність, інституційність, нормативність, правове регулювання, яке закріплюється в положеннях міжнародних і національних правових та нормативно-правових актах. Мета волонтерської діяльності складається з трьох компонентів: спрямована на захист прав і свобод людини; передбачає надання матеріальної або психологічної допомоги; є формою самореалізації особи.

Ключові слова: правова поведінка; активна правомірна поведінка; девіантна поведінка; воєнний стан; волонтерство; волонтер; доброволець.