Особливості правового регулювання права на свободу думки і слова: історичний екскурс

Анотація

Метою статті є дослідження стану правового регулювання права на свободу думки і слова до моменту проголошення незалежності України. Для цього було виконано такі завдання: проаналізовано історичні аспекти регулювання права на свободу думки і слова на конституційному й інших рівнях; висвітлено сутнісні характеристики права на свободу думки і слова, регламентованого в радянський та пострадянський періоди; ураховано вітчизняний досвід правового регулювання права на свободу думки і слова, його позитивні та негативні тенденції та здобутки в сучасній правотворчій практиці України в цій сфері. Методологічною основою статті є порівняльно-історичний метод. Також використано філософсько-світоглядні методи, зокрема діалектичний та загальнонаукові методи, а саме: логічний метод і його формально-логічні прийоми: індукція та дедукція, аналіз і синтез, абстрагування. Доречними були й спеціально-наукові методи: порівняльно-правовий, тлумачення правових норм, правового прогнозування, правового моделювання, системний тощо. Наукова новизна. У різні часи й історичні періоди людство прагнуло простежити динаміку розвитку свободи думки й слова. Це стосується й періоду від радянської цензури, обмежень і заборон до сучасного демократичного розвитку, багатоманітності, захисту конституційних прав та свобод людини й громадянина відповідно до чинних міжнародно-правових стандартів. Водночас від діяльності органів державної влади, відповідного нормативного регулювання права на свободу думки і слова залежать форми, гарантії його реалізації та захисту, реальна свобода думки і слова, а також відповідальність за їх порушення. Минулий досвід дає підстави виявити й урахувати переваги й недоліки, необхідність підвищення правової культури та правової свідомості, удосконалити чинні нормативно-правові акти в цій сфері на сучасному етапі державотворення. Висновки. Аналізуючи різні етапи розвитку правового регулювання права на свободу думки й слова в Україні (УРСР) у XX ст., можна виокремити такі тенденції та закономірності: поширення, а надалі скасування політичної та ідеологічної цензури; нормативне регулювання друкованих засобів масової інформації в умовах «диктатури пролетаріату»; удосконалення законодавчої бази радянської держави шляхом надання юридичної сили міжнародно-правовим актам і встановлення кримінальної відповідальності за переслідування громадян за критику; гарантування нових можливостей щодо регулювання та реалізації свободи думки і слова з відповідним закріпленням на конституційно-правовому рівні в умовах сучасного періоду державотворення демократичної правової України.

Ключові слова: конституційне право; свобода думки; свобода слова; історичний розвиток; регулювання; реалізація.