Аксіологічні основи моделі мовної політики: теоретико-методологічний аналіз

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.33270/01191702.16

Анотація

Здійснено комплексне дослідження аксіологічних основ моделі мовної політики, яка може бути ефективно розбудована лише на ціннісній основі, складовими якої є культура, духовність, свобода, незалежність, консолідація, взаєморозуміння, толерантність тощо. Автор стверджує, що толерантність, як й інші цінності, має бути в усьому: у стосунках між різними суб’єктами політики, політичними силами, владою та спільнотою, фракціями у Парламенті, коаліцією й опозицією, на міжрегіональному рівні, у мовно-політичних відносинах, на рівні обговорення та ухвалення законів, у розв’язанні мовно-політичних проблем, здійсненні мовної політики, формуванні її моделі тощо. Зазначено, що кожна релігійна спільнота має бути толерантною до іншої громади з релігійними уявленнями, традиціями, культурою та мовою  користування в церковній службі, проповідях, відмінними від прийнятих у них. Це стосується й світського життя, де мають мирно уживатися різні мови та культури. Методологія. З огляду на еволюційно-історичну та діалектичну методології, які виникли у другій половині XIX – на поч. XX ст., доведено, що ціннісною основою формування та розбудови моделі мовної політики є державність, свобода, незалежність українського народу, українська культура та мова, яка, попри всілякі заборони панівних держав, формувалася, відроджувалася та розвивалася, зокрема й нелегально. Ця методологія є надзвичайно важливою, позаяк вона ознайомлює дослідника з концепцією Дж. Стюарта щодо рівнів соціокультурної інтеграції, яка є важливою з огляду на єдність української спільноти, збереження незалежності та розвитку Української держави. Аксіологічну основу моделі мовної політики досліджено також завдяки іншим методологіям, таким як: нормативно-ціннісна, завдяки якій можна проаналізувати ціннісні складові розбудови моделі мовної політики; мультикультурна, спрямована на аналіз здійснення мовної політики в мультикультурних і мультилінгвальних суспільствах; біогео-детерміністська, що надає можливість з’ясувати розвиток культури певної спільноти, яка залежить не лише від ідеології та політики, а й від географічного середовища, у якому сформовано індивід як особистість. На цьому підґрунті сформульовано мету: дослідити модель мовної політики, спираючись на історико-політологічний та еволюційно-культурний підходи щодо її аналізу та узагальнення частин у єдине ціле, а також аксіологічну, ціннісно-нормативну, біогеодетерміністську, мультикультурну методології, які надають можливість проаналізувати зазначену проблему в розвитку та взаємозв’язку. Враховуючи мету, сформульовано такі завдання: розглянути залежність мовної політики як моделі від влади, держави, а також тих умов, у яких здійснено мовну політику; довести, що культура є основною ознакою взаємозв’язку між народами, які в процесі взаємодії удосконалювали власну мову та культуру або асимілювали чужу; довести, що аксіологічний підхід стосовно дослідження моделі мовної політики є важливим з огляду на його ціннісну основу; проаналізувати сутність, значення та спрямованість нормативно-ціннісної методології; розглянути гальмування розбудови моделі мовної політики на національній основі, підґрунтям якої є біогеодетерміністська концепція біологічних та географічних чинників. Наукова новизна випливає із зазначеної проблеми, яку ще не розглядали в окресленому аспекті; складається з мети, що тісно пов’язана із запропонованими підходами та методологією, і завдань, які відтворюють ціннісну основу дослідження. Висновки. Досліджено модель мовної політики з огляду на історико-політичну, еволюційно-культурну, аксіологічну й інші методології, які надали можливість проаналізувати гальмування її розбудови на національній основі, розглянути залежність мовної політики як моделі від влади, держави, а також тих умов, у яких здійснють мовну політику. Доведено, що мова є важливою ознакою взаємозв’язку між народами, які в процесі взаємодії удосконалюють її або асимілюють. Аргументовано, що аксіологічна методологія стосовно дослідження моделі мовної політики є важливою її ціннісною складовою.

Ключові слова: аксіологія; національні інтереси; цінності; біогеодетермінізм; модель мовної політики; мультикультуралізм; мова та культура; еволюційно-історична методологія; нормативно-ціннісна методологія.

Біографії авторів

  • І. Вдовичин

    доктор політичних наук, професор кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів

  • С. Савойська

    докторант кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів

Посилання

Алекперов А. С. огли. Мультикультуралізм в просторі між політикою і культурою. Філософія і культура. 2013. № 3. С. 350–355. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2013.03.8.

Бебик В. Історія, головні напрямки та методологія дослідження політичної сфери суспільства: реферативний огляд. Політологічні читання. 1993. № 2. С. 112–129.

Bonnet A., Siemund P. Foreign Language Education in Multilingual Classrooms. John Benjamins Publishing Compan. 2018. 423 p. doi: https://doi.org/10.1075/hsld.7.

Дьоміна О. Аксіологічні основи національної ідеї. Гілея. 2015. Вип. 93. С. 201–205.

Дмитрієва Е. Цінність і творчість як компоненти релігійної культури. Філософія і культура. 2016. № 5. С. 730–737. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2016.5.18614.

Дуда Н. Білінґвізм та бікультурність у сучасній Україні : зб. наук. пр. Київ : Фоліант, 2005. Т. 6. С. 146–156.

Jo J.-Y. O., Jung M. Rethinking diversity in South Korea: Examining the ideological underpinnings of multicultural education policies und programs. In Second International Handbook of Unban Education / W. T. Pink, G. W. Noblit (Eds.). Berlin : Springer, 2017. Р. 195–212. doi: https://doi.org/10.1007/978-3-319-40317-5-13.

Храпов С. Аксіодинаміка суспільної свідомості пострадянської Росії: соціокультурний аналіз. Філософія і культура. 2015. № 5. С. 752–761. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2015.5.14234.

Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси : монографія. Київ : Вища шк., 1998. 392 с.

Кресіна І. Евристичні можливості біогеодетермінізму. Політичний менеджмент. 2003. № 3. С. 10–13.

Лапіна Т. Ідентифікація культури: філософські критерії. Філософія і культура. 2013. № 10. С. 1407–1418. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2013.10.8987.

Ларін Ю. Мрії по культурі. Філософія і культура. 2016. № 4. С. 559–567. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2016.4.17604.

Michener C. J., Sengupta-Irving T. C., Proctor P., Silverman R. Culturally sustaining pedagogy within monolingual language policy: variability in instruction. Language policy. 2015. Vol. 14. Issue 3. Р. 199–220. doi: https://doi.org/10.1007/s10993-013-9314-7.

Поліщук В. Історія та культура в філософії культури. Філософія і культура. 2014. № 5. С. 754–797. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2014.5.11856.

Про звернення до міжнародної спільноти щодо засудження порушення прав корінних народів у Російській Федерації : проект постанови Верховної Ради України від 30 трав. 2019 р. № 1015. URL: https://ua.112.ua/polityka/rada-zvernulasia-do-mizhnarodnoi-spilnoty-shchodo-zasudzhennia-porushennia-prav-korinnykh-narodiv-u-rf-493952.html.

Савойська С. Комунікативна модель мовної політики Молдови. Політичне життя. 2017. № 2. С. 97–102. doi: https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.2.16.

Савойська С. Національна політика як основа формування моделі мовної політики України. Молодий вчений. 2019. № 2 (66). С. 562–568. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-2-66-120.

Seals C. Positive und negative identity practices in heritage language education. International journal Multilingualism. 2018. Vol. 15. Issue 4. Р. 329–348. doi: https://doi.org/10.1080/14790718.2017.1306065.

Шипунов Г. Концептуальні особливості визначення «лівих» та «правих» політичних партій в умовах постіндустріального суспільства. Грані. 2017. Т. 20. № 1 (141). С. 67–73. doi: https://doi.org/10.15421/171711.

Soler J., Darquennes J. Language policy and «new speakers»: introduction to the thematic issue. Language policy. 2019. Vol. 14. Issue 3. Р. 1–7. doi: https://doi.org/10.1007/s10993-018-9504-4.

Spotti M., Kroon S., Li J. New speakers of new and old languages: an investigation into the gap between language practices and language policy. Language policy. 2019. Vol. 14. Issue 3. Р. 1–17. doi: https://doi.org/10.1007/s10993-018-9503-5.

Трофимова Р. Культурна політика Російської цивілізації: методологічні аспекти. Філософія і культура. 2015. № 10. С. 1548–1556. doi: https://doi.org/10.7256/1999-2793.2015.10.15842.

Висоцький О. Технології та стратегії мовної політики. Соціально-гуманітарні дослідження та інноваційна освітня діяльність : матеріали Міжнар. наук. конф. (Дніпро, 24–25 трав. 2019 р.) / наук. ред. О. Ю. Висоцький. Дніпро : Охотнік, 2019. С. 68–71.

Завантаження

Опубліковано

2020-02-11

Номер

Розділ

Окремі напрями філософії права (проблеми онтології, гносеології, антропології та аксіології права)

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають