Сутність злочину і покарання в класичній німецькій філософії
Анотація
Анотація. У статті розглянуто ідеї І. Канта, І. Г. Фіхте, Ф. В. Й. Шеллінга та Г. В. Ф. Геґеля щодо філософського розуміння злочину і покарання, розмежовано сфери моралі та права, що надає можливість розглядати ці категорії в правовому просторі держави. Філософському підходу притаманні раціональність, рефлексивність, цілісність і критичність, що сприяє усвідомленню сутності людини, поясненню причин її поведінки, зокрема злочинної. Зауважено, що німецькі філософи як ідеалісти одночасно вбачали в ідеалізмі загрозу особистості та покладали надії на державу, яка забезпечить право кожного, передусім право на особисту безпеку, захистить людину від загрози, що йде від іншої людини. Цим зумовлені важливість й актуальність досліджуваної проблеми. Мета статті – започаткувати наукову дискусію щодо можливостей застосування ідей класиків німецького ідеалізму в заходах щодо запобігання злочинам, попередження злочинності та підвищення ефективності виховного впливу покарання. Методологічна основа дослідження: діалектичний підхід, філософські категорії причини і наслідку; феноменологічний підхід; формально-логічний метод і системний аналіз. Сформульовано висновок, що в класичній німецькій філософії кожен з її засновників відіграв важливу роль у створенні особливої концептуальної моделі злочину та покарання. Класики німецької філософії сформували відносну (релятивну) й утилітарну (цільову) теорії, сутність яких полягала в соціально корисних результатах, зокрема запобіганні злочинам. У німецькому філософському ідеалізмі розуміння злочину та злочинця наближено до того, яке пов’язує його виключно з правовою сферою та порушенням правових законів, встановлених у сфері громадянського суспільства й правової держави. Мета покарання полягає не в ньому безпосередньо, а в тих результатах, яких має бути досягнуто завдяки покаранню. Основні твердження цієї філософії в межах осмислення теми покарання можна сформулювати так: покарання має невідворотно наставати за злочином і водночас бути незалежним від будь-яких міркувань, як то користь, яку суспільство могло б отримати з експлуатації засудженого правопорушника. Практична значущість дослідження сутності злочину й покарання в класичній німецькій філософії полягає в тому, що способи та методи впливу на поведінку людей, запропоновані її представниками, можуть бути використані як для запобігання злочинам, так і попередження злочинності й підвищення ефективності правового виховання за допомогою покарання за вчинене правопорушення.
Ключові слова: свобода; особистість; держава; право; пізнання; справедливість; ідеалізм.
Завантаження
Посилання
Beade, I. (2023). Criminal law in kant's juridical theory. On the articulation between the retributive and the preventive functions of punishment. Signos Filosoficos, 25(49), 38-63. DOI: 10.24275/sfilo.v25n49.02
Brooks, T. (2018). Hegel on Crime and Punishment. Hegel’s Political Philosophy: On the Normative Significance of Method and System (pp. 202-221). Oxford: Oxford University Press. Retrieved from https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=3186131
Fichte, J.G. (1847/1846). Der geschlossene Handelsstaat. Johann Gottlieb Fichtes sämmtliche Werke (Band 3). Berlin. Retrieved from http://www.zeno.org/Philosophie/M/Fichte,+Johann+Gottlieb/ Der+geschlossene+Handelsstaat
Hegel, G.W.F. (1979). Grundlinien der Philosophie des Rechts. Georg Wilhelm Friedrich Hegel: Werke (Band 7). Frankfurt am Main. Retrieved from http://www.zeno.org/Philosophie/M/Hegel,+ Georg+Wilhelm+Friedrich/Grundlinien+der+Philosophie+des+Rechts
James, D. (2020). Crime, contract and humanity: Fichte's theory of punishment. British Journal for the History of Philosophy, 30(4), 1-17. DOI: 10.1080/09608788.2020.1828030
Kant, I. (1922). Kritik der Urteilskraft. Leipzig F. Meiner. Retrieved from https://archive.org/details /kritikderurteils00kantuoft/page/n5/mode/2up
Kant, I. (1947). Grundlagen der Metaphysik der Sitten. Leipzig F. Meiner. Retrieved from https://www.bard.edu/library/pdfs/archives/Kant-Grundlegung_zur_Metaphysik_der_Sitten.pdf
Kant, I. (1977). Die Metaphysik der Sitten. Werke in zwölf Bänden (Band 8). Frankfurt am Main. Retrieved from http://www.zeno.org/Philosophie/M/Kant,+Immanuel/Die+Metaphysik+der+Sitten
Kant, I. (2000). Critique of Practical Reason (I. Burkovsky, Trans). Kyiv: Univers. Retrieved from https://shron1.chtyvo.org.ua/Kant_Immanuel/Krytyka_praktychnoho_rozumu.pdf?
Mitas, S. (2020). Crimen publicum, poena forensis: Reassessing Kant's Theory of Criminal Law, in Line with Contemporary Philosophy of Punishment Debates. Archiv fur Rechts- und Sozialphilosophie, 106(4), 554-562. DOI: 10.25162/arsp-2020-0027
Panafidina, O. (2019). What is so classic about philosophy? Come to the understanding of the classics and the problem of their relevance. Philosophical thought, 1, 74-86. Retrieved from http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0001006005
Schelling, F.W.J. (1858). Philosophie der Offenbarung. Stuttgart und Augsburg. Retrieved from https://www.odysseetheater.org/ftp/bibliothek/Philosophie/Schelling/Schelling_Die_Philosophie_der%20Offenbarung.pdf
Schelling, F.W.J. (2016). Philosophische Untersuchungen über das Wesen der menschlichen Freiheit und die damit zusammenhängenden Gegenstände. Berlin. Retrieved from https://books.google.ba/ books?id=BPf4BgAAQBAJ&printsec=frontcover#v=onepage&q&f=false
Terletskyi, V. (2021). Research on German classical philosophy at the Institute of Philosophy. Philosophical thought, 4, 38-54. DOI: 10.15407/FD2021.04.038
Yatsenko, О. (2021). The Problem of Sociality in Classical German Philosophy: Between Freedom and Necessity. Innovative Solutions in Modern Science, 2(46). DOI: 10.26886/2414-634X.2(46)2021.5
##article.numberofviews## 0 ##article.numberofdownloads## 0
Авторське право (c) 2025 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
