Філософські проблеми правотворчості
DOI:
https://doi.org/10.33270/01242702.7Анотація
Анотація. Потреба у філософському аналізі правотворчості зумовлена тим, що вона (правотворчість) зведена в юриспруденції (зокрема в теорії держави та права) виключно до діяльності держави, однак ігнорується участь у цьому процесі суб’єктів громадянського суспільства й окремих громадян. Твердження про правотворчість як діяльність держави за участю громадянського суспільства в передбачених законом випадках відображає певні міркування у вітчизняній юриспруденції, які все одно прив’язані до етатизму (возвеличення ролі держави). В Україні, яка обрала курс на розвиток держави і права за європейською ліберально-демократичною моделлю, у перспективі (передусім після закінчення війни) роль держави неминуче слабшатиме, натомість роль громадянського суспільства посилиться, насамперед у сфері правотворення. Тому відмова від монопольної ролі держави в цьому процесі є вимогою часу, яка має спершу реалізовуватися на теоретичному рівні та згодом упроваджуватися в практику. Послаблення ролі держави в суспільному управлінні з розширенням самоуправління свідчитиме про завершення певного етапу розвитку соціуму, який тривав орієнтовно з VII тисячоліття д. н. е. й до новітнього часу. Право передувало розвитку держави, а держава, виконавши свою функцію, має зійти з історичної арени, хоча й не одразу. І правотворчість, передусім такий її аспект, як посилена участь громадянського суспільства в цьому процесі, є виявом цієї тенденції.
Ключові слова: правотворчість; громадянське суспільство; держава; право; закон; законотворчість.
Посилання
Babii, B.M., Burchak, F.G., & Koretskyi, V.M. (Eds.). (1983). Legal dictionary (2nd, ed.). Kyiv: Holov. red. URE.
Babii, B.M., Koretskyi, V.M., & Tsvietkov, V.V. (Eds.). (1974). Legal dictionary. Kyiv: Holov. red. URE.
Bestock, L. (2017). Violence and Power in Ancient Egypt. Image and Ideology before the New Kingdom. London: Routledge. doi: 10.4324/9781315543505.
Cotterrell, R. (2023). A socio-legal quest: from jurisprudence to sociology of law and back again. Journal of Law and Society, 50(1), 3-16. doi: 10.1111/jols.12403.
Del Mar, M. (2012). Relational Jurisprudence. Vulnerability between Fact and Value. Law and Method, 2(2), 63-81. doi: 10.5553/ReM/221225082012002002005.
Drinóczi, T., & Cormacain, R. (2021). Introduction: illiberal tendencies in law-making. Theory and Practice of Legislation, 9(3), 269-275. doi: 10.1080/20508840.2021.1955483.
Glassman, R.M. (2017). Democracy in the Sumerian City States: The Assembly, the Elders, and the King. The Origins of Democracy in Tribes, City-States and Nation-States. Cham: Springer. doi: 10.1007/978-3-319-51695-0_36.
Gonzalez, W.J. (2010). Trends and Problems in Philosophy of Social and Cultural Sciences: A European Perspective. The Present Situation in the Philosophy of Science. Dordrecht: Springer. doi: 10.1007/978-90-481-9115-4_18.
Jacobsen, Th. (1994). The Historian and the Sumerian Gods. Journal of the American Oriental Society, 114(2), 145-153.
Jaksland, R. (2021). Teaching scientific creativity through philosophy of science. European Journal for Philosophy of Science, 11(40), 1-15. doi: 10.1007/s13194-021-00427-9.
Kant, I. (2007). Critique of Pure Reason. London: Palgrave Macmillan,
Kostytskyi, M.V., & Kushakova-Kostytska, N.V. (2021). On hierarchy and interaction in the system "people - civil society - state". Interaction of civil society, individuals and the state: a vector of improvement: materials of the International. science and practice conf., dedicate. of the
th anniversary of the Constitution of Ukraine (pp. 17-20). Kyiv: Kyiv. rehion tsentr NAPrH Ukrainy.
Okyar, O. (1965). The Concept of Etatism. The Economic Journal, 75(297), 98-111. doi: 10.2307/2229238.
Petryshyn, O.V. (Eds.). (2017). Great Ukrainian legal encyclopedia (vol. 3). Kharkiv: Pravo.
Radbruh, G. (2011). Rechtsphilosophie. 2 überarbeitete Auflage. Heidelberg: C.F. Müller.
Ryndiuk, V.I. (2019). Law-making as a type of legal activity: praxeological aspect. Bulletin of the National Technical University of Ukraine "KPI", 4(44), 137-142. doi: 10.20535/2308-5053.2019.4(44).199747.
Sabbahy, L.K. (2020). Kingship, Power, and Legitimacy in Ancient Egypt. From the Old Kingdom to the Middle Kingdom. Cambridge: Cambridge University Press. doi: 10.1017/9781108914529.
Sánchez-Dorado, J. (2023). Creativity, pursuit and epistemic tradition. Studies in History and Philosophy of Science, 100, 81-89. doi: 10.1016/j.shpsa.2023.05.003.
Schiølin, K.H. (2023). STS jurisprudence: exploring the intersection between science and technology studies and law. Research Handbook on Law and Technology. Cheltenham: Ejgar Publ. doi: 10.4337/9781803921327.00031.
Serdiuk, I.A. (2017). Methodological analysis of interpretations of the concept of "law-making". Scientific Bulletin of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 2, 69-78.
Shemshuchenko, Yu.S. (Eds.). (2003). Legal encyclopedia (vol. 5). Kyiv: Ukr. Entsykl. im. M.P. Bazhanova.
Shynkaruk, V.I. (Eds.). (1986). Philosophical dictionary. Kyiv: Holov. red. URE.
Von Jhering, R. (1913). Law as a Means to an End. Boston: The Boston Book Company.
Von Jhering, R., Kocourek, A., & Lalor, J.J. (2019). The Struggle for Law. Creative Media Partners LLC.
Watkins, E. (2014). The early Schelling on the unconditioned. Interpreting Schelling. Critical Essays. Cambridge: Cambridge University Press. doi: 10.1017/9781139093569.003.
Zippelius, R. (2011). Rechtsphilosophie. 6 neubearbeitete Auflage. München: C.H. Beck.
Yushchyk, O. (2004). Theoretical foundations of the legislative process. Kyiv: Parlament. vyd-vo.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
