Теорія ігор і право
Анотація
Анотація. Статтю присвячено малодослідженим питанням застосування положень теорії ігор у праві. Гра (в широкому розумінні) онтологічно вкорінена в антропологічній реальності та є похідною культурного досвіду, який реалізовується у вигляді сукупності дій, свідомості й комунікації, виконує при цьому моделювальну функцію в соціальній реальності. Доведено, що в умовах сучасної міждисциплінарності цілком коректним для дослідження проблемних питань правової регуляції є запозичення досягнень з інших сфер наукового знання (дослідження права на основі основних положень теорії ігор у контексті логічного ланцюжка математика – економіка – право). Попри те, що проблема міждисциплінарних методів у праві на сучасному етапі є актуальною, в межах вітчизняного правознавства теорія ігор ще не набула широкого застосування. Теоретико-ігровий підхід є перспективним методом аналізу правовідносин, оскільки теорія ігор корисна юриспруденції як метод аналізу правовідносин, адже теоретико-ігровий підхід досліджує реальні конфліктні ситуації шляхом побудови моделей, а потім виявляє закономірності, у яких полягає її прогностична функція. За допомогою теорії ігор можна описати різноманітні ситуації в праві. Наразі в науковій спільноті немає єдиного розуміння того, як теорію ігор можна застосовувати в праві, а тому існує вкрай мало досліджень, присвячених пошуку сфер застосування теоретико-ігрового підходу. У цій статті акцентовано на таких іграх в праві, як кооперативні/некооперативні, з нульовою/ненульовою сумою. Висвітлено сутнісне наповнення основних структурних складників гри в праві (гравців – учасників правовідносин, стратегій – сукупності дозволених/недозволених дій, виграшу – кінцевого результату) та їх особливостей.
Ключові слова: право; теорія ігор; правовідносини; поведінка суб’єктів права; гравці; правовідносини; виграш; конвенція; конфлікт; кооперація; угода; договори; позивач; відповідач; позов; суспільний договір; раціональність.
Завантаження
Посилання
Baird, D., Gertner, R., & Piker, R. (1998). Game Theory and the Law. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.
Baranovska, L.V. (2022). Game theory: a course of lectures. Kyiv: I. Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute. Retrieved from https://ela.kpi.ua/handle/123456789/49092
Chernenko, N. (2022). Game Theory in Personnel Management. Tavria Scientific Bulletin, 14, 58-66. DOI: 10.32782/2708-0366/2022.14.8
Gábriš, T. (2025). Convention as a Tool of Coordination: R.G. Millikan's Theory and Game Theory. State and Law, 1, 28-47. DOI: 10.24040/sap.2025.12.1.28-47
Hobbs, T. (2025). Leviathan, or Matter, Form and Power of the Ecclesiastical and Civil State. Kyiv: Folio.
Kolomiiets, H.B. (2020). Application of game theory in taxation as a sphere of coordination of public and private interests. Bulletin of Khmelnytsky National University, 4(3), 202-205. DOI: 10.31891/2307-5740-2020-284-4(3)-37
Korniienko, V.O., Denisiuk, S.H., & Shyian, A.A. Theory of Cooperative Games. Retrieved from https://ir.lib.vntu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/12182/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0% BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%96%D0%B3%D0%BE%D1%80.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Kornyliuk, R. (2015) Mind player John Nash: what he left to the world. Retrieved from https://mathematics.in.ua/en/stories/item/121-hravets-rozumu-dzhon-nesh-shcho-vin-zalyshyv-svitovi
Lipski, H.M., & Kovalenko, O.V. (2022). Game theory in modern research: current state and prospects. Odesa: Odessa National University.
Lok, Dzh. (2020). Two Treatises on Government. Kyiv: Our Format.
Maliarenko, T. (2009). Game Theory in Conflict Research. Regional Education, 4, 162-168.
Martišová, A. (2022). Mezinárodné environmentalné dohody z perspektive teórie hier. Mendelova Univerzita v Brno.
Russo, Zh.-Zh. (2001). On the social contract, or the principles of political law. Kyiv.
Slushna, N.V. (2021). Game and decision-making. Computer games and multimedia as an innovative approach to communication: materials of the I All-Ukrainian Scientific and Technical Conference (pp. 25-26). Odesa: ONAHT.
Tyshchenko, O.I., & Soloviov, I.M. (2021). Modeling conflicts in game theory. Dnipro: Prydnipro. un-t.
Vithenshtein, L. Philosophical Studies. Retrieved from http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/vitgen.html
Vitková, Z. (2025). Teória hier says that the trip is more beneficial, but fortunately, people are not cold-blooded rationalists, vraví vedkyňa. Retrieved from https://dennikn.sk/4900871/teoria-hier-hovori-ze-podraz-je-vyhodnejsi-no-ludia-nastastie-nie-su-chladnokrvne-racionalni-vravi-vedkyna/
Von Neumann, J. (1953). Theory of Social Games. Kurt Gödel on Formalism and Intuitionism (pp. 49-59). A.W. Tucker, R.D. Luce (Ed.). Princeton: Princeton University Press
Walker, P. (2017). A Chronology of Game Theory. Retrieved from https://competitionanda ppropriation.econ.ucla.edu/wpcontent/uploads/sites/95/2017/08/HistoryGameTheory.pdf
Yudin, Z.M. (2017). Game theory of the contract: some theoretical considerations. Precarpathian Legal Bulletin, 1(16), 8-13.
Zubar, V.M., & Kifak, A.O. (2023). Some aspects of the application of game theory in law. Legal position, 2(39), 211-214. DOI: 10.32782/2521-6473.2023-2.42
Переглядів анотації: 0 Завантажень PDF: 0
Авторське право (c) 2025 Філософські та методологічні проблеми права
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
